Выбор языка:
Russian Ukrainian English German
 

 

anketa
Новости
20 лет был инвалидом. Поругался с МСЭКа, не видать мне инвалидность уж теперь та на века.
О нас
О председателе
О нас пишут
Они - ВАШИ ВРАГИ
Новости
Фотогалерея
Районные организации
Работа с общ. организациями
Заявления, Суды
Контакты
Благодарности
Анкета
Устав
Законодательство в помощь
Обратная связь
Карта сайта
Фотогаллерея
Гостевая книга
mod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_countermod_vvisit_counter
mod_vvisit_counterСегодня86
mod_vvisit_counterВчера139
mod_vvisit_counterНа этой неделе328
mod_vvisit_counterВ этом месяце3182
mod_vvisit_counterЗа всё время646064
 
 
 

 
Про психiатричну допомогу Версия в формате PDF Версия для печати Отправить на e-mail
30.10.2008
                    З А К О Н   У К Р А Ї Н И

                  Про психiатричну допомогу

      ( Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 2000, N 19, ст.143 )

 { Iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами
   N 1364-IV ( 1364-15 ) вiд 09.12.2003, ВВР, 2004, N 15, ст.221
   N 1033-V  ( 1033-16 ) вiд 17.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.445 }
                    З А К О Н   У К Р А Ї Н И

                    Про психiатричну допомогу

      ( Вiдомостi Верховної Ради (ВВР), 2000, N 19, ст.143 )

 { iз змiнами, внесеними згiдно iз Законами
   N 1364-IV ( 1364-15 ) вiд 09.12.2003, ВВР, 2004, N 15, ст.221
   N 1033-V  ( 1033-16 ) вiд 17.05.2007, ВВР, 2007, N 34, ст.445 }
 

     Цей Закон    визначає   правовi   та   органiзацiйнi   засади
забезпечення  громадян   психiатричною   допомогою   виходячи   iз
прiоритету   прав   i  свобод  людини  i  громадянина,  встановлює
обов'язки  органiв   виконавчої   влади   та   органiв   мiсцевого
самоврядування  з  органiзацiї  надання  психiатричної допомоги та
правового i соцiального захисту осiб,  якi страждають на  психiчнi
розлади,   регламентує   права   та   обов'язки   фахiвцiв,  iнших
працiвникiв, якi беруть участь у наданнi психiатричної допомоги.

                             Роздiл I

                        ЗАГАЛЬНi ПОЛОЖЕННЯ

     Стаття 1. Визначення термiнiв

     У цьому Законi наведенi нижче  термiни  вживаються  в  такому
значеннi:

     психiчнi розлади  -  розлади  психiчної  дiяльностi,  визнанi
такими  згiдно  з  чинною  в  Українi   Мiжнародною   статистичною
класифiкацiєю хвороб, травм i причин смертi;

     тяжкий психiчний   розлад   -   розлад  психiчної  дiяльностi
(затьмарення свiдомостi,  порушення  сприйняття,  мислення,  волi,
емоцiй,  iнтелекту  чи  пам'ятi),  який  позбавляє особу здатностi
адекватно усвiдомлювати оточуючу дiйснiсть,  свiй психiчний стан i
поведiнку;

     психiатрична допомога   -   комплекс   спецiальних   заходiв,
спрямованих  на  обстеження  стану  психiчного  здоров'я  осiб  на
пiдставах  та  в  порядку,  передбачених  цим  Законом  та  iншими
законами, профiлактику, дiагностику психiчних розладiв, лiкування,
нагляд,   догляд   та   медико-соцiальну  реабiлiтацiю  осiб,  якi
страждають на психiчнi розлади;

     фахiвець -  медичний  працiвник   (лiкар,   медична   сестра,
фельдшер), психолог, соцiальний працiвник та iнший працiвник, який
має вiдповiдну освiту та спецiальну квалiфiкацiю i бере  участь  у
наданнi психiатричної допомоги;

     комiсiя     лiкарiв-психiатрiв     -     два     чи    бiльше
лiкарiв-психiатрiв,  якi колегiально приймають рiшення  з  питань,
пов'язаних з наданням психiатричної допомоги;

     психiатричний заклад  - психоневрологiчний,  наркологiчний чи
iнший спецiалiзований заклад,  центр,  вiддiлення тощо  всiх  форм
власностi,  дiяльнiсть  яких  пов'язана  з  наданням психiатричної
допомоги;

     законнi представники - батьки (усиновителi), опiкуни або iншi
особи,   уповноваженi  законом  представляти  iнтереси  осiб,  якi
страждають на психiчнi розлади, у тому числi здiйснювати захист їх
прав,  свобод  i  законних  iнтересiв при наданнi їм психiатричної
допомоги;

     усвiдомлена згода особи - це згода, вiльно висловлена особою,
здатною зрозумiти iнформацiю, що надається доступним способом, про
характер її психiчного розладу та прогноз його можливого розвитку,
мету, порядок та тривалiсть надання психiатричної допомоги, методи
дiагностики,   лiкування   та   лiкарськi   засоби,   що    можуть
застосовуватися  в  процесi  надання  психiатричної  допомоги,  їх
побiчнi ефекти та альтернативнi методи лiкування;

     амбулаторна психiатрична допомога - психiатрична допомога, що
включає  в  себе  обстеження  стану  психiчного  здоров'я  осiб на
пiдставах  та  в  порядку,  передбачених  цим  Законом  та  iншими
законами, профiлактику, дiагностику психiчних розладiв, лiкування,
нагляд, догляд, медико-соцiальну реабiлiтацiю осiб, якi страждають
на психiчнi розлади, в амбулаторних умовах;

     стацiонарна психiатрична допомога - психiатрична допомога, що
включає в  себе  обстеження  стану  психiчного  здоров'я  осiб  на
пiдставах  та  в  порядку,  передбачених  цим  Законом  та  iншими
законами,  дiагностику  психiчних  розладiв,  лiкування,   нагляд,
догляд,  медико-соцiальну  реабiлiтацiю  осiб,  якi  страждають на
психiчнi розлади,  i  надається  в   стацiонарних   умовах   понад
24 години пiдряд.

     Стаття 2. Законодавство України про психiатричну допомогу

     Законодавство України  про психiатричну допомогу базується на
Конституцiї України  (  254к/96-ВР  )  i   складається   з   Основ
законодавства України  про  охорону  здоров'я  ( 2801-12 ),  цього
Закону та iнших нормативно-правових актiв, прийнятих вiдповiдно до
них.

     Дiя цього Закону поширюється на громадян  України,  iноземцiв
та осiб без громадянства, якi перебувають в Українi.

     Якщо мiжнародним  договором,  згода  на  обов'язковiсть якого
надана Верховною Радою України,  встановленi iншi правила, нiж тi,
що  передбаченi  законодавством України про психiатричну допомогу,
то застосовуються правила мiжнародного договору.

     Стаття 3. Презумпцiя психiчного здоров'я

     Кожна особа вважається такою,  яка не має психiчного розладу,
доки  наявнiсть такого розладу не буде встановлено на пiдставах та
в порядку, передбачених цим Законом та iншими законами України.

     Стаття 4. Принципи надання психiатричної допомоги

     Психiатрична допомога   надається   на    основi    принципiв
законностi,  гуманностi,  додержання  прав  людини  i громадянина,
добровiльностi,  доступностi  та  вiдповiдно  до  сучасного  рiвня
наукових  знань,  необхiдностi  й  достатностi заходiв лiкування з
мiнiмальними соцiально-правовими обмеженнями.

     Стаття 5. Державнi гарантiї щодо забезпечення психiатричною
               допомогою та соцiального захисту осiб, якi
               страждають на психiчнi розлади

     Держава гарантує:

     фiнансування надання   психiатричної   допомоги   в   обсязi,
необхiдному  для  забезпечення  гарантованого  рiвня  та  належної
якостi психiатричної допомоги;

     безоплатне надання медичної допомоги особам,  якi  страждають
на  психiчнi розлади,  у державних та комунальних закладах охорони
здоров'я та безоплатне або на  пiльгових  умовах  забезпечення  їх
лiкарськими  засобами  i виробами медичного призначення в порядку,
встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України;

     грошову допомогу в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв
України, малозабезпеченiй особi,  яка проживає разом з iнвалiдом I
чи II  групи  внаслiдок  психiчного  розладу,  який  за  висновком
лiкарської   комiсiї   медичного   закладу   потребує   постiйного
стороннього  догляду,  -  на  догляд за ним у розмiрi 10 вiдсоткiв
прожиткового  мiнiмуму,  встановленого  законом  для  працездатної
особи;  ( Абзац  четвертий  частини  першої  статтi  5 iз змiнами,
внесеними згiдно iз Законом N 1364-IV ( 1364-15 ) вiд 09.12.2003 )

     надання у  державних  та  комунальних  психiатричних закладах
безоплатної    дiагностичної,    консультативної,     лiкувальної,
реабiлiтацiйної допомоги в амбулаторних i стацiонарних умовах;

     здiйснення всiх видiв експертизи психiчного стану особи;

     захист прав, свобод i законних iнтересiв осiб, якi страждають
на психiчнi розлади;

     вирiшення в установленому законом  порядку  питань  опiки  та
пiклування щодо осiб, якi страждають на психiчнi розлади;

     соцiально-побутове влаштування  iнвалiдiв  та  осiб  похилого
вiку, якi страждають на психiчнi розлади, а також догляд за ними;

     здобуття безоплатно   вiдповiдної   освiти    особами,    якi
страждають   на  психiчнi  розлади,  у  державних  та  комунальних
навчальних закладах;

     встановлення обов'язкових    квот    робочих     мiсць     на
пiдприємствах,  в  установах  та органiзацiях для працевлаштування
iнвалiдiв внаслiдок психiчного  розладу  в  установленому  законом
порядку.

     З метою  забезпечення  громадян  рiзними видами психiатричної
допомоги та соцiального захисту осiб,  якi страждають на  психiчнi
розлади,    органи    виконавчої   влади   та   органи   мiсцевого
самоврядування вiдповiдно до їх повноважень:

     створюють мережу  психiатричних  закладiв  та   органiзовують
надання психiатричної допомоги гарантованого рiвня;

     забезпечують належнi умови для надання психiатричної допомоги
та  реалiзацiї  прав,  свобод  i  законних  iнтересiв  осiб,   якi
страждають на психiчнi розлади;

     органiзовують за     спецiальними    програмами    безоплатне
загальноосвiтнє  та   професiйно-технiчне   навчання   осiб,   якi
страждають на психiчнi розлади;

     створюють лiкувально-виробничi пiдприємства,  цехи,  дiльницi
тощо  з  полегшеними  умовами  працi   для   здiйснення   трудової
реабiлiтацiї,  оволодiння  новими  професiями  та працевлаштування
осiб, якi страждають на психiчнi розлади;

     органiзовують гуртожитки та iншi мiсця проживання  для  осiб,
якi страждають на психiчнi розлади i втратили соцiальний зв'язок;

     полiпшують житловi  умови  осiб,  якi  страждають на психiчнi
розлади, в установленому законодавством порядку;

     забезпечують виконання загальнодержавних та iнших  програм  у
сферi  надання психiатричної допомоги та соцiального захисту осiб,
якi страждають на психiчнi розлади;

     здiйснюють вiдповiдно до законiв iншi заходи щодо соцiального
та правового захисту осiб, якi страждають на психiчнi розлади.

     Стаття 6. Конфiденцiйнiсть вiдомостей про стан психiчного
               здоров'я особи та надання психiатричної допомоги

     Медичнi працiвники, iншi фахiвцi, якi беруть участь у наданнi
психiатричної допомоги,  та особи,  яким у зв'язку з навчанням або
виконанням професiйних, службових, громадських чи iнших обов'язкiв
стало  вiдомо про наявнiсть у особи психiчного розладу,  про факти
звернення за психiатричною допомогою та лiкування у психiатричному
закладi   чи   перебування   в   психоневрологiчних  закладах  для
соцiального  захисту  або  спецiального  навчання,  а  також  iншi
вiдомостi  про стан психiчного здоров'я особи,  її приватне життя,
не можуть розголошувати цi вiдомостi,  крiм випадкiв, передбачених
частинами третьою, четвертою та п'ятою цiєї статтi.

     Право на  одержання  i використання конфiденцiйних вiдомостей
про стан психiчного здоров'я особи  та  надання  їй  психiатричної
допомоги має сама особа чи її законний представник.

     За усвiдомленою  згодою  особи  або її законного представника
вiдомостi про стан психiчного здоров'я цiєї особи  та  надання  їй
психiатричної  допомоги  можуть  передаватися  iншим особам лише в
iнтересах особи,  яка страждає на психiчний розлад, для проведення
обстеження  та  лiкування чи захисту її прав i законних iнтересiв,
для  здiйснення  наукових  дослiджень,   публiкацiй   в   науковiй
лiтературi, використання у навчальному процесi.

     Допускається передача вiдомостей про стан психiчного здоров'я
особи та надання їй психiатричної допомоги без згоди особи або без
згоди її законного представника для:

     1) органiзацiї   надання   особi,   яка  страждає  на  тяжкий
психiчний розлад, психiатричної допомоги;

     2) провадження дiзнання,  попереднього слiдства або  судового
розгляду  за  письмовим  запитом  особи,  яка  проводить дiзнання,
слiдчого, прокурора та суду.

     У листку непрацездатностi,  що видається особi,  яка страждає
на  психiчний  розлад,  дiагноз  психiчного  розладу вписується за
згодою  цiєї  особи,  а  у  разi  її  незгоди   -   лише   причина
непрацездатностi (захворювання, травма або iнша причина).

     Забороняється без  згоди  особи  або  без  згоди її законного
представника  та   лiкаря-психiатра,   який   надає   психiатричну
допомогу,  публiчно демонструвати особу, яка страждає на психiчний
розлад,  фотографувати  її  чи  робити   кiнозйомку,   вiдеозапис,
звукозапис   та   прослуховувати   спiвбесiди  особи  з  медичними
працiвниками чи iншими  фахiвцями  при  наданнi  їй  психiатричної
допомоги.

     Забороняється вимагати вiдомостi про стан психiчного здоров'я
особи та  про  надання  їй  психiатричної  допомоги,  за  винятком
випадкiв, передбачених цим Законом та iншими законами.

     Документи, що  мiстять вiдомостi про стан психiчного здоров'я
особи та надання їй психiатричної допомоги,  повиннi зберiгатися з
додержанням  умов,  що гарантують конфiденцiйнiсть цих вiдомостей.
Вилучення  оригiналiв  цих  документiв  та  їх   копiювання   може
здiйснюватися лише у випадках, встановлених законом.

     Стаття 7. Дiагностика психiчного розладу та лiкування особи,
               яка страждає на психiчний розлад

     Дiагноз психiчного  розладу  встановлюється   вiдповiдно   до
загальновизнаних мiжнародних стандартiв дiагностики та Мiжнародної
статистичної класифiкацiї хвороб, травм i причин смертi, прийнятих
Мiнiстерством охорони здоров'я України для застосування в Українi.
Дiагноз психiчного розладу не може базуватися на незгодi  особи  з
iснуючими   в   суспiльствi  полiтичними,  моральними,  правовими,
релiгiйними,  культурними  цiнностями  або  на   будь-яких   iнших
пiдставах,  безпосередньо  не  пов'язаних  iз станом її психiчного
здоров'я.

     Методи дiагностики та лiкування i лiкарськi засоби, дозволенi
Мiнiстерством  охорони  здоров'я  України,  застосовуються  лише з
дiагностичною  та  лiкувальною  метою  вiдповiдно   до   характеру
психiчних  розладiв  i не можуть призначатися для покарання особи,
яка страждає на психiчний розлад, або в iнтересах iнших осiб.

     Забороняється визначати стан  психiчного  здоров'я  особи  та
встановлювати дiагноз психiчних розладiв без психiатричного огляду
особи,  крiм випадкiв проведення  судово-психiатричної  експертизи
посмертно.

     Методи дiагностики   та  лiкування  i  лiкарськi  засоби,  що
становлять пiдвищений ризик для  здоров'я  особи,  якiй  надається
психiатрична   допомога,  застосовуються  за  призначенням  i  пiд
контролем   комiсiї  лiкарiв-психiатрiв:  за  усвiдомленою  згодою
особи;  щодо  особи  вiком  до  14  рокiв (малолiтньої особи) - за
згодою  її  батькiв  чи iншого законного представника; щодо особи,
визнаної у встановленому законом порядку недiєздатною, - за згодою
її законного представника. { Частина четверта статтi 7 iз змiнами,
внесеними згiдно iз Законом N 1033-V ( 1033-16 ) вiд 17.05.2007 }

     Перелiк методiв  дiагностики  та   лiкування   i   лiкарських
засобiв,  що  становлять  пiдвищений  ризик  для  здоров'я  особи,
встановлюється Мiнiстерством охорони здоров'я України.

     Стаття 8. Забезпечення безпеки надання психiатричної
               допомоги та запобiгання небезпечним дiянням
               з боку осiб, якi страждають на психiчнi розлади

     Психiатрична допомога надається в найменш  обмежених  умовах,
що забезпечують безпеку особи та iнших осiб, при додержаннi прав i
законних iнтересiв особи, якiй надається психiатрична допомога.

     Заходи фiзичного  обмеження  та  (або)  iзоляцiї  особи,  яка
страждає   на  психiчний  розлад,  при  наданнi  їй  психiатричної
допомоги застосовуються за призначенням та пiд постiйним контролем
лiкаря-психiатра   чи   iншого   медичного  працiвника,  на  якого
власником психiатричного  закладу  чи  уповноваженим  ним  органом
покладенi   обов'язки   з   надання   психiатричної   допомоги,  i
застосовуються лише в тих випадках,  формах i  на  той  час,  коли
всiма iншими законними заходами неможливо запобiгти дiям особи, що
являють собою безпосередню небезпеку для неї або iнших  осiб.  Про
форми  та  час  застосування  заходiв фiзичного обмеження та (або)
iзоляцiї робиться запис у медичнiй документацiї.  Заходи фiзичного
обмеження  та  (або) iзоляцiї застосовуються вiдповiдно до правил,
встановлених Мiнiстерством охорони здоров'я України.

     Органи внутрiшнiх   справ   зобов'язанi   подавати   допомогу
медичним   працiвникам,   за   їх   зверненням,   у  разi  надання
психiатричної допомоги  в  примусовому  порядку  та  забезпечувати
безпечнi  умови  для доступу до особи та її психiатричного огляду.
Органи внутрiшнiх справ повиннi запобiгати дiям з боку особи, якiй
надається   психiатрична   допомога   в  примусовому  порядку,  що
загрожують життю i здоров'ю оточуючих та iнших  осiб,  та  вживати
заходи  щодо забезпечення схоронностi залишеного без нагляду майна
та житла особи,  яка госпiталiзується в примусовому порядку,  а  в
разi  необхiдностi  -  проводити  розшук  особи, якiй психiатрична
допомога повинна надаватися в примусовому порядку.

     Стаття 9. Обмеження, пов'язанi з виконанням окремих видiв
               дiяльностi

     Особа може  бути  визнана тимчасово (на строк до п'яти рокiв)
або постiйно непридатною внаслiдок психiчного розладу до виконання
окремих  видiв  дiяльностi (робiт,  професiй,  служби),  що можуть
становити безпосередню небезпеку для неї або оточуючих.

     З метою встановлення придатностi особи до  виконання  окремих
видiв дiяльностi (робiт,  професiй,  служби) з особливими вимогами
до  стану  її  психiчного  здоров'я  вона  пiдлягає  обов'язковому
попередньому (перед початком дiяльностi) та перiодичним (у процесi
дiяльностi) психiатричним оглядам. Порядок проведення попереднiх i
перiодичних   психiатричних   оглядiв   встановлюється   Кабiнетом
Мiнiстрiв України.

     Рiшення про  визнання  особи  внаслiдок  психiчного   розладу
тимчасово  або  постiйно  непридатною  до  виконання окремих видiв
дiяльностi  (робiт,  професiй,  служби),   що   можуть   становити
безпосередню   небезпеку   для   неї  або  оточуючих,  приймається
вiдповiдною лiкарською  комiсiєю  за  участю  лiкаря-психiатра  на
пiдставi  оцiнки  стану  психiчного  здоров'я  особи вiдповiдно до
перелiку  медичних  психiатричних  протипоказань   i   може   бути
оскаржено до суду.

     Перелiк медичних  психiатричних  протипоказань щодо виконання
окремих видiв дiяльностi  (робiт,  професiй,  служби),  що  можуть
становити   безпосередню   небезпеку   для  особи  або  оточуючих,
затверджується Кабiнетом Мiнiстрiв України i пiдлягає перiодичному
(не рiдше одного разу на п'ять рокiв) перегляду.

     Стаття 10. Психiатричнi заклади, медичнi працiвники та iншi
                фахiвцi, якi надають психiатричну допомогу

     Психiатрична допомога надається психiатричними закладами всiх
форм   власностi,   а   також  лiкарями-психiатрами  за  наявностi
лiцензiї,   отриманої   вiдповiдно   до   законодавства.   Медичнi
працiвники,  iншi  фахiвцi  для  допуску до роботи з особами,  якi
страждають на  психiчнi   розлади,   повиннi   пройти   спецiальну
пiдготовку   та   пiдтвердити   свою   квалiфiкацiю   в   порядку,
встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Професiйна пiдготовка,    перепiдготовка    та     пiдвищення
квалiфiкацiї  медичних  працiвникiв,  iнших  фахiвцiв,  якi беруть
участь у наданнi психiатричної допомоги,  здiйснюються  вiдповiдно
до законодавства.

                            Роздiл II

         ВИДИ ПСИХiАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ, ПiДСТАВИ ТА ПОРЯДОК
                            ЇЇ НАДАННЯ

     Стаття 11. Психiатричний огляд

     Психiатричний огляд проводиться з метою з'ясування: наявностi
чи  вiдсутностi  в особи психiчного розладу,  потреби в наданнi їй
психiатричної допомоги,  а також для  вирiшення  питання  про  вид
такої допомоги та порядок її надання.

     Психiатричний   огляд   проводиться   лiкарем-психiатром   на
прохання  або за усвiдомленою згодою особи; щодо особи вiком до 14
рокiв  (малолiтньої  особи) - на прохання або за згодою її батькiв
чи   iншого   законного   представника;  щодо  особи,  визнаної  у
встановленому  законом  порядку недiєздатною, - на прохання або за
згодою її опiкуна. У разi незгоди одного iз батькiв чи вiдсутностi
батькiв  або  iншого  законного  представника  психiатричний огляд
неповнолiтнього здiйснюється за рiшенням (згодою) органiв опiки та
пiклування,  яке  може  бути  оскаржено  до  суду. { Частина друга
статтi  11  iз  змiнами,  внесеними  згiдно  iз  Законом  N 1033-V
( 1033-16 ) вiд 17.05.2007 }

     Психiатричний огляд   особи   може   бути  проведено  без  її
усвiдомленої згоди або  без  згоди  її  законного  представника  у
випадках,  коли  одержанi  вiдомостi  дають  достатнi пiдстави для
обгрунтованого припущення про наявнiсть у особи тяжкого психiчного
розладу, внаслiдок чого вона:

     вчиняє чи  виявляє  реальнi  намiри  вчинити дiї,  що являють
собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або

     неспроможна самостiйно  задовольняти  свої  основнi   життєвi
потреби на рiвнi, який забезпечує її життєдiяльнiсть, або

     завдасть значної  шкоди   своєму   здоров'ю   у   зв'язку   з
погiршенням  психiчного  стану  у  разi ненадання їй психiатричної
допомоги.

     Рiшення про  проведення  психiатричного  огляду  особи без її
усвiдомленої  згоди  або  без  згоди  її  законного   представника
приймається  лiкарем-психiатром за заявою,  яка мiстить вiдомостi,
що дають достатнi пiдстави для такого  огляду.  iз  заявою  можуть
звернутися  родичi  особи,  яка  пiдлягає  психiатричному  огляду,
лiкар, який має будь-яку медичну спецiальнiсть, iншi особи.

     Заява про психiатричний огляд особи без її усвiдомленої згоди
або  без  згоди  її  законного  представника повинна бути подана у
письмовiй   формi   та   мiстити   вiдомостi,   що   обгрунтовують
необхiднiсть  психiатричного огляду i вказують на вiдмову особи чи
її  законного  представника  вiд  звернення  до  лiкаря-психiатра.
Лiкар-психiатр має право робити запит щодо надання йому додаткових
медичних   та   iнших   вiдомостей,   необхiдних   для   прийняття
вiдповiдного рiшення.

     У невiдкладних випадках,  коли за одержаними вiдомостями,  що
дають  достатнi  пiдстави  для   обгрунтованого   припущення   про
наявнiсть у особи тяжкого психiчного розладу, внаслiдок чого вона:
вчиняє чи виявляє реальнi намiри вчинити  дiї,  що  являють  собою
безпосередню  небезпеку  для  неї  чи  оточуючих,  або неспроможна
самостiйно задовольняти свої основнi  життєвi  потреби  на  рiвнi,
який забезпечує її життєдiяльнiсть,  заява про психiатричний огляд
особи може бути усною.  У  цих  випадках  рiшення  про  проведення
психiатричного  огляду  особи  без  її  усвiдомленої згоди або без
згоди її  законного  представника  приймається  лiкарем-психiатром
самостiйно i психiатричний огляд проводиться ним негайно.

     У випадках,  коли  вiдсутнi  данi,  що свiдчать про наявнiсть
обставин,  передбачених абзацами другим та третiм частини  третьої
цiєї  статтi,  заява  повинна  бути  подана  у  письмовiй формi та
мiстити вiдомостi, що обгрунтовують необхiднiсть проведення такого
огляду.    У   разi   встановлення   обгрунтованостi   заяви   про
психiатричний огляд особи без її усвiдомленої згоди або без  згоди
її  законного  представника  лiкар-психiатр  направляє  до суду за
мiсцем проживання цiєї особи заяву про  проведення  психiатричного
огляду  особи  в примусовому порядку.  До заяви додається висновок
лiкаря-психiатра,  який  мiстить  обгрунтування  про  необхiднiсть
проведення такого огляду,  та iншi матерiали.  Психiатричний огляд
особи проводиться  лiкарем-психiатром  у  примусовому  порядку  за
рiшенням суду.

     Лiкар-психiатр перед    проведенням   психiатричного   огляду
зобов'язаний вiдрекомендуватися особi, яка пiдлягає огляду, або її
законному  представнику як лiкар-психiатр,  назвати своє прiзвище,
мiсце роботи та викласти мету огляду.

     Данi психiатричного огляду з висновком  про  стан  психiчного
здоров'я  особи,  а також причини звернення до лiкаря-психiатра та
медичнi рекомендацiї фiксуються у медичнiй документацiї.

     Умисне подання  заяви  про  психiатричний  огляд  особи,   що
мiстить  завiдомо  неправдивi  або  неточнi  вiдомостi  щодо стану
психiчного здоров'я цiєї особи,  тягне за собою  вiдповiдальнiсть,
передбачену законом.

     Стаття 12. Амбулаторна психiатрична допомога

     Амбулаторна       психiатрична       допомога       надається
лiкарем-психiатром  на  прохання або за усвiдомленою згодою особи;
щодо особи вiком до 14 рокiв (малолiтньої особи) - на прохання або
за згодою її батькiв чи iншого законного представника; щодо особи,
визнаної  у  встановленому  законом  порядку  недiєздатною,  -  на
прохання  або  за  згодою  її  опiкуна.  У  разi незгоди одного iз
батькiв  чи  вiдсутностi батькiв або iншого законного представника
амбулаторна  психiатрична допомога неповнолiтньому здiйснюється за
рiшенням  (згодою)  органiв  опiки  та  пiклування,  яке може бути
оскаржено до суду. { Частина перша статтi 12 iз змiнами, внесеними
згiдно iз Законом N 1033-V ( 1033-16 ) вiд 17.05.2007 }

     Амбулаторна психiатрична   допомога   може   надаватися   без
усвiдомленої згоди особи або без згоди її законного представника у
разi встановлення у неї тяжкого психiчного розладу, внаслiдок чого
вона   завдасть   значної   шкоди  своєму  здоров'ю  у  зв'язку  з
погiршенням психiчного стану у  разi  ненадання  їй  психiатричної
допомоги.   Амбулаторна   психiатрична   допомога   особi  без  її
усвiдомленої  згоди  або  без  згоди  її  законного   представника
надається  лiкарем-психiатром  в  примусовому  порядку за рiшенням
суду.

     Питання про надання особi амбулаторної психiатричної допомоги
в  примусовому  порядку  вирiшується  судом  за  мiсцем проживання
особи. Заява про надання особi амбулаторної психiатричної допомоги
в примусовому порядку направляється до суду лiкарем-психiатром. До
заяви,  в якiй повиннi бути викладенi пiдстави для  надання  особi
амбулаторної  психiатричної  допомоги без її усвiдомленої згоди та
без згоди її законного представника,  передбаченi частиною  другою
цiєї  статтi,  додається  висновок лiкаря-психiатра,  який мiстить
обгрунтування про необхiднiсть надання особi такої допомоги.

     Особа, якiй надається  амбулаторна  психiатрична  допомога  в
примусовому  порядку,  повинна  оглядатися  лiкарем-психiатром  не
рiдше одного разу на мiсяць,  а комiсiєю лiкарiв-психiатрiв  -  не
рiдше   одного  разу  на  6  мiсяцiв  для  вирiшення  питання  про
продовження чи припинення надання їй такої допомоги.

     У разi необхiдностi продовження  надання  особi  амбулаторної
психiатричної  допомоги  в  примусовому  порядку  понад  6 мiсяцiв
лiкар-психiатр повинен надiслати  до  суду  за  мiсцем  проживання
особи   заяву   про   продовження   надання   особi   амбулаторної
психiатричної допомоги в примусовому порядку.  До  заяви,  в  якiй
повиннi   бути   викладенi  пiдстави  надання  особi  амбулаторної
психiатричної допомоги без її усвiдомленої згоди та без  згоди  її
законного  представника,  передбаченi частиною другою цiєї статтi,
додається  висновок  комiсiї  лiкарiв-психiатрiв,   який   мiстить
обгрунтування  про  необхiднiсть  продовження  надання особi такої
допомоги.  В подальшому  продовження  надання  особi  амбулаторної
психiатричної  допомоги  в примусовому порядку проводиться кожного
разу на строк, який не може перевищувати 6 мiсяцiв.

     У разi  погiршення  стану  психiчного  здоров'я  особи,  якiй
надається амбулаторна психiатрична допомога в примусовому порядку,
та  ухилення  вiд  виконання   цiєю   особою   або   її   законним
представником   рiшення   суду   про  надання  особi  амбулаторної
психiатричної допомоги в примусовому порядку психiатрична допомога
може  надаватися на пiдставах та в порядку,  передбачених статтями
14, 16 i 17 цього Закону.

     Надання особi   амбулаторної   психiатричної    допомоги    в
примусовому    порядку    припиняється    за    рiшенням   комiсiї
лiкарiв-психiатрiв у разi видужання особи або такої змiни стану її
психiчного   здоров'я,   що   не   потребує  надання  амбулаторної
психiатричної допомоги в примусовому порядку, або за рiшенням суду
про вiдмову в продовженнi надання особi амбулаторної психiатричної
допомоги в примусовому порядку.

     Клопотання про   припинення   надання   особi    амбулаторної
психiатричної  допомоги в примусовому порядку може направлятися до
суду  особою,  якiй  надається  ця  допомога,  або   її   законним
представником  через  3  мiсяцi з часу ухвалення судом рiшення про
надання або продовження надання особi такої допомоги.

     Стаття 13. Госпiталiзацiя особи до психiатричного закладу

     Особа  госпiталiзується до психiатричного закладу добровiльно
-  на її прохання або за її усвiдомленою згодою. Особа вiком до 14
рокiв (малолiтня особа) госпiталiзується до психiатричного закладу
на   прохання  або  за  згодою  її  батькiв  чи  iншого  законного
представника.  Особа,  визнана  у  встановленому  законом  порядку
недiєздатною,   госпiталiзується   до  психiатричного  закладу  на
прохання  або  за  згодою  її  опiкуна.  У  разi незгоди одного iз
батькiв   або   вiдсутностi   батькiв  чи  законного  представника
госпiталiзацiя    неповнолiтнього    до   психiатричного   закладу
проводиться  за  рiшенням (згодою) органу опiки та пiклування, яке
може  бути оскаржено до суду. Згода на госпiталiзацiю фiксується у
медичнiй   документацiї   за   пiдписом  особи  або  її  законного
представника  та  лiкаря-психiатра.  {  Частина перша статтi 13 iз
змiнами,  внесеними  згiдно  iз  Законом  N 1033-V ( 1033-16 ) вiд
17.05.2007 }

     Госпiталiзацiя особи у випадках, передбачених частиною першою
цiєї статтi, здiйснюється за рiшенням лiкаря-психiатра.

     Особа може  бути  госпiталiзована до психiатричного закладу в
примусовому порядку на пiдставах,  передбачених статтею  14  цього
Закону,  а також у випадках проведення експертизи стану психiчного
здоров'я  особи  або  застосування  до  особи,  яка  страждає   на
психiчний   розлад   i   вчинила   суспiльно   небезпечне  дiяння,
примусового заходу медичного характеру на пiдставах та в  порядку,
передбачених законами України.

     Стаття 14. Пiдстави для госпiталiзацiї особи до
                психiатричного закладу в примусовому порядку

     Особа, яка  страждає   на   психiчний   розлад,   може   бути
госпiталiзована  до  психiатричного  закладу  без  її усвiдомленої
згоди або без згоди її законного представника,  якщо її обстеження
або   лiкування   можливi  лише  в  стацiонарних  умовах,  та  при
встановленнi в особи тяжкого психiчного  розладу,  внаслiдок  чого
вона:

     вчиняє чи  виявляє  реальнi  намiри  вчинити дiї,  що являють
собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або

     неспроможна самостiйно  задовольняти  свої  основнi   життєвi
потреби на рiвнi, який забезпечує її життєдiяльнiсть.

     Стаття 15. Огляд особи вiком до 14 рокiв (малолiтньої особи)
                та особи, визнаної недiєздатною, госпiталiзованих
                до психiатричного закладу на прохання або за
                згодою їх законних представникiв

{ Назва статтi 15 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом N 1033-V
( 1033-16 ) вiд 17.05.2007 }

     Особа вiком до 14 рокiв (малолiтня особа) та особа, визнана у
встановленому  законом  порядку  недiєздатною,  госпiталiзованi до
психiатричного  закладу  на  прохання  або  за  згодою їх законних
представникiв,  пiдлягають  обов'язковому протягом 48 годин з часу
госпiталiзацiї  огляду  комiсiєю лiкарiв-психiатрiв психiатричного
закладу   для   прийняття   рiшення  про  необхiднiсть  подальшого
перебування  цих  осiб  у  психiатричному  закладi  та  надання їм
стацiонарної  психiатричної допомоги. { Частина перша статтi 15 iз
змiнами,  внесеними  згiдно  iз  Законом  N 1033-V ( 1033-16 ) вiд
17.05.2007 }

     При подальшому перебуваннi в психiатричному закладi зазначенi
в цiй статтi особи пiдлягають огляду  комiсiєю  лiкарiв-психiатрiв
не   рiдше  одного  разу  на  мiсяць  для  вирiшення  питання  про
необхiднiсть продовження чи  припинення  надання  їм  стацiонарної
психiатричної допомоги.

     У  разi  виявлення  комiсiєю  лiкарiв-психiатрiв  зловживань,
допущених   законними  представниками  особи  вiком  до  14  рокiв
(малолiтньої  особи)  або  особи, визнаної у встановленому законом
порядку   недiєздатною,   власник   психiатричного   закладу   або
уповноважений   ним  орган  повiдомляє  про  це  органи  опiки  та
пiклування  за  мiсцем проживання особи, яку було госпiталiзовано.
{  Частина третя статтi 15 iз змiнами, внесеними згiдно iз Законом
N 1033-V ( 1033-16 ) вiд 17.05.2007 }

     Стаття 16. Огляд осiб, госпiталiзованих до психiатричного
                закладу в примусовому порядку

     Особа, яку  було госпiталiзовано до психiатричного закладу за
рiшенням лiкаря-психiатра на пiдставах,  передбачених  статтею  14
цього  Закону,  пiдлягає  обов'язковому  протягом  24 годин з часу
госпiталiзацiї  огляду  комiсiєю лiкарiв-психiатрiв психiатричного
закладу  для  прийняття  рiшення про доцiльнiсть госпiталiзацiї. У
випадку,  коли  госпiталiзацiя  визнається  недоцiльною i особа не
висловлює  бажання  залишитися  в психiатричному закладi, ця особа
пiдлягає негайнiй виписцi.

     У випадках,  коли  госпiталiзацiя  особи  до   психiатричного
закладу  в  примусовому порядку визнається доцiльною,  представник
психiатричного закладу, в якому перебуває особа, протягом 24 годин
направляє  до  суду  за  мiсцем знаходження психiатричного закладу
заяву  про  госпiталiзацiю  особи  до  психiатричного  закладу   в
примусовому  порядку  на пiдставах,  передбачених статтею 14 цього
Закону.

     До заяви,   в   якiй   повиннi   бути   викладенi    пiдстави
госпiталiзацiї  особи  до  психiатричного  закладу  в  примусовому
порядку,  передбаченi статтею 14 цього Закону,  додається висновок
комiсiї   лiкарiв-психiатрiв,   який   мiстить  обгрунтування  про
необхiднiсть такої госпiталiзацiї.

     До винесення судом  рiшення  лiкування  може  проводитися  за
рiшенням лiкаря-психiатра (комiсiї лiкарiв-психiатрiв).

     Керiвник психiатричного    закладу    зобов'язаний    негайно
повiдомити про госпiталiзацiю особи до  психiатричного  закладу  в
примусовому   порядку  членiв  її  сiм'ї,  iнших  родичiв  або  її
законного  представника.  У  разi   вiдсутностi   вiдомостей   про
наявнiсть членiв сiм'ї, iнших родичiв або законного представника в
особи,  яку госпiталiзовано,  а  також  про  їх  мiсце  проживання
повiдомляються  органи  внутрiшнiх справ за мiсцем проживання цiєї
особи.

     Стаття 17. Продовження госпiталiзацiї особи в примусовому
                порядку

     Перебування особи  в  психiатричному  закладi  в  примусовому
порядку може здiйснюватися лише протягом часу  наявностi  пiдстав,
за якими було проведено госпiталiзацiю.

     Особа, яку  було  госпiталiзовано до психiатричного закладу в
примусовому     порядку,     повинна      оглядатися      комiсiєю
лiкарiв-психiатрiв   не  рiдше  одного  разу  на  мiсяць  з  метою
встановлення наявностi пiдстав для продовження чи припинення такої
госпiталiзацiї.

     У разi  необхiдностi продовження госпiталiзацiї в примусовому
порядку понад 6 мiсяцiв представник психiатричного закладу повинен
направити  до  суду  за  мiсцем знаходження психiатричного закладу
заяву про продовження  такої  госпiталiзацiї.  До  заяви,  в  якiй
повиннi   бути   викладенi   пiдстави   госпiталiзацiї   особи  до
психiатричного закладу в примусовому порядку,  передбаченi статтею
14  цього  Закону,  додається висновок комiсiї лiкарiв-психiатрiв,
який мiстить  обгрунтування  про  необхiднiсть  продовження  такої
госпiталiзацiї.  В  подальшому  продовження госпiталiзацiї особи в
психiатричному закладi проводиться кожного разу на строк,  який не
може перевищувати 6 мiсяцiв.

     Клопотання про   припинення   госпiталiзацiї   в  примусовому
порядку   можуть   направлятися   до   суду   особою,   яку   було
госпiталiзовано   в   примусовому   порядку,   або   її   законним
представником через кожнi 3 мiсяцi з часу ухвалення судом  рiшення
про продовження такої госпiталiзацiї.

     Стаття 18. Виписка особи з психiатричного закладу

     Виписка з   психiатричного   закладу   здiйснюється   у  разi
завершення обстеження чи експертизи  психiчного  стану  особи  або
видужання особи чи такої змiни стану її психiчного здоров'я, що не
потребує  подальшого  лiкування  в  стацiонарних  умовах.  Виписка
особи,  добровiльно  госпiталiзованої  до  психiатричного закладу,
здiйснюється за письмовою  заявою  цiєї  особи  або  її  законного
представника чи за рiшенням лiкаря-психiатра.

     Особi, яку  було  госпiталiзовано  до  психiатричного закладу
добровiльно,  або її законному представнику може бути вiдмовлено у
виписцi   цiєї  особи  з  психiатричного  закладу,  якщо  комiсiєю
лiкарiв-психiатрiв будуть встановленi  пiдстави  госпiталiзацiї  в
примусовому порядку,  передбаченi статтею 14 цього Закону. У цьому
випадку питання про госпiталiзацiю особи  в  примусовому  порядку,
продовження  госпiталiзацiї  та  виписка вирiшуються вiдповiдно до
статей 16 i 17, частин другої та третьої статтi 22 цього Закону та
частини третьої цiєї статтi.

     Виписка особи,  яку  було  госпiталiзовано  до психiатричного
закладу в примусовому порядку,  здiйснюється за  рiшенням  комiсiї
лiкарiв-психiатрiв  або за рiшенням суду про вiдмову в продовженнi
такої госпiталiзацiї.

     Виписка особи,  яка вчинила суспiльно  небезпечнi  дiяння  та
щодо  якої  судом  було  застосовано  примусовi  заходи  медичного
характеру, здiйснюється за рiшенням суду.

     Стаття 19. Примусовi заходи медичного характеру

     Примусовi заходи  медичного   характеру   застосовуються   за
рiшенням суду у випадках та в порядку,  встановлених  Кримiнальним
( 2001-05,  2002-05 ), Кримiнально-процесуальним кодексами України
( 1001-05, 1002-05, 1003-05 ), цим Законом та iншими законами.

     За рiшенням   суду   застосовуються   такi  примусовi  заходи
медичного характеру:

     1) надання амбулаторної психiатричної допомоги в  примусовому
порядку;

     2) госпiталiзацiя  до  психiатричного  закладу  iз  звичайним
наглядом;

     3) госпiталiзацiя  до  психiатричного  закладу  з   посиленим
наглядом;

     4) госпiталiзацiя   до   психiатричного   закладу  з  суворим
наглядом.

     Продовження, змiна  або  припинення  застосування  примусових
заходiв   медичного   характеру   здiйснюються   судом  за  заявою
представника психiатричного закладу (лiкаря-психiатра), який надає
особi  таку  психiатричну  допомогу,  на пiдставi висновку комiсiї
лiкарiв-психiатрiв.

     Особи, до  яких  застосованi   примусовi   заходи   медичного
характеру,  пiдлягають огляду комiсiєю лiкарiв-психiатрiв не рiдше
одного разу на 6  мiсяцiв  для  вирiшення  питання  про  наявнiсть
пiдстав  для  звернення  до  суду iз заявою про припинення або про
змiну застосування такого заходу.  У разi вiдсутностi пiдстав  для
припинення  або  змiни  застосування  примусового заходу медичного
характеру  представник  психiатричного  закладу  (лiкар-психiатр),
який  надає  особi  таку психiатричну допомогу,  направляє до суду
заяву, до якої додається висновок комiсiї лiкарiв-психiатрiв, який
мiстить  обгрунтування  про  необхiднiсть продовження застосування
примусового  заходу  медичного  характеру.  У  разi   необхiдностi
продовження  застосування  примусового  заходу медичного характеру
понад    6    мiсяцiв    представник    психiатричного     закладу
(лiкар-психiатр),  який  надає  особi  таку психiатричну допомогу,
повинен направити до суду  за  мiсцем  знаходження  психiатричного
закладу  заяву  про  продовження  застосування  примусового заходу
медичного  характеру.  До   заяви   додається   висновок   комiсiї
лiкарiв-психiатрiв,  який  мiстить  обгрунтування про необхiднiсть
продовження  надання  особi  такої   психiатричної   допомоги.   В
подальшому  продовження  застосування примусового заходу медичного
характеру  проводиться  кожного  разу  на  строк,  який  не   може
перевищувати 6 мiсяцiв.

     Питання про  змiну  або  припинення  застосування примусового
заходу медичного характеру вирiшується судом у  разi  такої  змiни
стану  психiчного  здоров'я  особи,  за якої вiдпадає необхiднiсть
застосування ранiше призначеного заходу або виникає необхiднiсть у
призначеннi iншого примусового заходу медичного характеру.

     Стаття 20. Експертиза психiчного стану особи

     Експертиза психiчного     стану    особи    (медико-соцiальна
експертиза втрати  працездатностi,  вiйськово-лiкарська  та  iншi)
проводиться  на  пiдставах та в порядку,  передбачених законами та
прийнятими вiдповiдно до них iншими нормативно-правовими актами.

     Стаття 21. Судово-психiатрична експертиза

     Судово-психiатрична     експертиза     з    адмiнiстративних,
кримiнальних  i  цивiльних  справ  призначається  i проводиться на
пiдставах та в порядку, передбачених законом.

     Стаття 22. Порядок судового розгляду заяв про надання
                психiатричної допомоги в примусовому порядку

     Заява лiкаря-психiатра  про  проведення психiатричного огляду
особи  в  примусовому  порядку  розглядається  судом   за   мiсцем
проживання цiєї особи у триденний строк з дня її надходження.

     Заява представника  психiатричного закладу про госпiталiзацiю
особи   до   психiатричного   закладу   в   примусовому    порядку
розглядається  судом  за мiсцем знаходження психiатричного закладу
протягом 24 годин з дня її надходження.

     Заяви лiкаря-психiатра   про   надання   особi   амбулаторної
психiатричної  допомоги  в  примусовому  порядку,  про продовження
надання особi амбулаторної психiатричної  допомоги  в  примусовому
порядку   розглядаються   судом   за  мiсцем  проживання  особи  у
десятиденний строк  з  дня  їх  надходження.  Заяви  представникiв
психiатричних    закладiв   про   продовження   госпiталiзацiї   в
примусовому порядку  розглядаються  судом  за  мiсцем  знаходження
психiатричного закладу у десятиденний строк з дня їх надходження.

     Судовi справи   щодо   надання   психiатричної   допомоги   в
примусовому порядку розглядаються в присутностi особи,  щодо  якої
вирiшується  питання  про  надання  їй такої допомоги.  Участь при
розглядi цих справ  прокурора,  лiкаря-психiатра  чи  представника
психiатричного закладу,  що подав заяву, та законного представника
осiб,  щодо яких розглядаються питання,  пов'язанi з  наданням  їм
психiатричної допомоги, є обов'язковою.

     Стаття 23. Помiщення особи до психоневрологiчного закладу
                для соцiального захисту або спецiального навчання

     Пiдставою для помiщення  особи,  яка  страждає  на  психiчний
розлад,  до  психоневрологiчного закладу для соцiального захисту є
особиста заява особи та  висновок  лiкарської  комiсiї  за  участю
лiкаря-психiатра; для неповнолiтнього вiком до 18 рокiв або особи,
визнаної у встановленому законом  порядку  недiєздатною,  -  заява
батькiв  або iншого законного представника та рiшення органу опiки
та пiклування, прийняте на пiдставi висновку лiкарської комiсiї за
участю  лiкаря-психiатра.  Висновок  повинен мiстити вiдомостi про
наявнiсть у особи психiчного розладу та необхiднiсть утримання  її
в психоневрологiчному закладi для соцiального захисту.

     Органи опiки   та  пiклування  повиннi  вживати  заходiв  для
охорони   майнових    iнтересiв    особи,    яка    перебуває    в
психоневрологiчному закладi для соцiального захисту.

     Пiдставою для  помiщення  до  психоневрологiчного закладу для
спецiального навчання неповнолiтнього  вiком  до  18  рокiв,  який
страждає  на  психiчний  розлад,  є  заява  його батькiв чи iншого
законного   представника   та   висновок   комiсiї    за    участю
лiкаря-психiатра,  психолога i педагога.  Висновок повинен мiстити
вiдомостi про наявнiсть у неповнолiтнього  психiчного  розладу  та
необхiднiсть  його  навчання  в умовах психоневрологiчного закладу
для спецiального навчання.

     Власник психоневрологiчного закладу для  соцiального  захисту
або  спецiального навчання чи уповноважений ним орган зобов'язаний
не рiдше одного разу на рiк органiзовувати проведення огляду осiб,
якi   перебувають   у   них,   лiкарською   комiсiєю   за   участю
лiкаря-психiатра, комiсiєю за участю лiкаря-психiатра, психолога i
педагога  з метою вирiшення питання щодо подальшого їх утримання у
цих  закладах   або   щодо   можливостi   перегляду   рiшень   про
недiєздатнiсть тих, хто такими визнаний.

     Стаття 24. Переведення i виписка з психоневрологiчного
                закладу для соцiального захисту або
                спецiального навчання

     Переведення особи    з    психоневрологiчного   закладу   для
соцiального захисту або спецiального навчання до будинку-iнтернату
(пансiонату)  для  громадян  похилого  вiку  та  iнвалiдiв  або до
навчального закладу iншого типу здiйснюється на пiдставi  висновку
лiкарської  комiсiї за участю лiкаря-психiатра,  комiсiї за участю
лiкаря-психiатра,  психолога  i  педагога про вiдсутнiсть медичних
показань  для  проживання  особи у психоневрологiчному закладi для
соцiального захисту або спецiального навчання.

     Пiдставою для виписки особи з психоневрологiчного закладу для
соцiального захисту або спецiального навчання є:

     особиста заява    особи   за   наявностi   висновку   комiсiї
лiкарiв-психiатрiв про можливiсть особи задовольняти свої  основнi
життєвi потреби;

     письмова заява  законного  представника неповнолiтнього вiком
до 18 рокiв або особи,  визнаної у встановленому  законом  порядку
недiєздатною, iз зобов'язанням здiйснення необхiдного догляду;

     рiшення суду     про    незаконне    помiщення    особи    до
психоневрологiчного   закладу   для   соцiального   захисту    або
спецiального навчання.

                            Роздiл III

         ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРАВ ОСiБ ПРИ НАДАННi ПСИХiАТРИЧНОЇ
                             ДОПОМОГИ

     Стаття 25. Права осiб, яким надається психiатрична допомога

     Особи, яким надається психiатрична допомога,  мають  права  i
свободи громадян,  передбаченi Конституцiєю України ( 254к/96-ВР )
та законами України.  Обмеження їх прав i свобод допускається лише
у  випадках,  передбачених  Конституцiєю  України,  вiдповiдно  до
законiв України.

     Особи, яким    надається    психiатрична   допомога,   можуть
пiклуватися про захист своїх прав та  свобод  особисто  або  через
своїх  представникiв  у порядку,  встановленому Цивiльним кодексом
України,  Цивiльним  процесуальним  кодексом  України  та   iншими
законами України.

     Особи, яким надається психiатрична допомога, мають право на:

     поважливе i гуманне ставлення до них,  що виключає приниження
честi й гiдностi людини;

     отримання iнформацiї про свої  права,  пов'язанi  з  наданням
психiатричної допомоги;

     одержання психiатричної  та соцiальної допомоги в умовах,  що
вiдповiдають вимогам санiтарного законодавства;

     вiдмову вiд  надання  психiатричної  допомоги,  за   винятком
випадкiв її надання в примусовому порядку, передбаченому законом;

     усi види    медико-санiтарної    допомоги   (у   тому   числi
санаторно-курортне лiкування) за медичними показаннями;

     одержання психiатричної   допомоги   в   найменш   обмежених,
вiдповiдно до їх психiчного стану, умовах, якщо можливо, за мiсцем
проживання цих осiб,  членiв їх сiм'ї,  iнших родичiв або законних
представникiв;

     утримання в  психiатричному  закладi  лише  протягом  строку,
необхiдного для обстеження та лiкування;

     попередню  згоду або вiдмову в будь-який час вiд застосування
нових  методiв  дiагностики  i  лiкування та лiкарських засобiв чи
вiд участi у навчальному процесi;

     безпечнiсть надання психiатричної допомоги;

     безоплатне надання   медичної   допомоги   у   державних    i
комунальних  закладах охорони здоров'я,  а також безоплатне або на
пiльгових умовах забезпечення  лiкарськими  засобами  та  виробами
медичного призначення в порядку, встановленому Кабiнетом Мiнiстрiв
України;

 

     безоплатну юридичну допомогу з питань,  пов'язаних з наданням
їм психiатричної допомоги;

     альтернативний, за  власним бажанням,  психiатричний огляд та
залучення до участi в роботi комiсiї лiкарiв-психiатрiв  з  питань
надання  психiатричної  допомоги  будь-якого  фахiвця,  який  бере
участь у наданнi психiатричної допомоги, за погодженням з ним;

     збереження права на жиле примiщення за мiсцем  їх  постiйного
проживання  протягом  часу  надання  їм стацiонарної психiатричної
допомоги;

     особисту участь у судових засiданнях  при  вирiшеннi  питань,
пов'язаних  з  наданням  їм психiатричної допомоги та обмеженням у
зв'язку з цим їх прав;

     вiдшкодування заподiяної  їм  шкоди  або   шкоди   їх   майну
внаслiдок  незаконного  помiщення  до  психiатричного  закладу  чи
психоневрологiчного   закладу   для   соцiального   захисту    або
спецiального  навчання  чи внаслiдок незабезпечення безпечних умов
надання психiатричної  допомоги  або  розголошення  конфiденцiйних
вiдомостей  про  стан  психiчного здоров'я i надання психiатричної
допомоги;

     одержання винагороди за фактично виконану  роботу  нарiвнi  з
iншими громадянами.

     Особи пiд  час  перебування  у  психiатричному  закладi мають
право на:

     спiлкування з iншими особами,  в тому числi з  адвокатом  або
iншим  законним  представником,  без  присутностi  стороннiх  осiб
згiдно з правилами внутрiшнього розпорядку психiатричного закладу;

     повiдомлення будь-якої особи за своїм вибором про надання  їм
психiатричної допомоги;

     забезпечення таємницi  листування  при вiдправцi та отриманнi
будь-якої кореспонденцiї;

     доступ до засобiв масової iнформацiї;

     дозвiлля, заняття творчою дiяльнiстю;

     вiдправлення релiгiйних   обрядiв,   додержання    релiгiйних
канонiв;

     звернення безпосередньо    до   керiвника   або   завiдуючого
вiддiленням психiатричного закладу з питань надання  психiатричної
допомоги,  виписки  з  психiатричного  закладу та додержання прав,
передбачених цим Законом;

     допомогу по  загальнообов'язковому   державному   соцiальному
страхуванню або пенсiю згiдно з законодавством.

     Особи пiд  час  перебування  у  психiатричному  закладi мають
також   права,   якi   за   рiшенням   лiкаря-психiатра   (комiсiї
лiкарiв-психiатрiв) в iнтересах захисту їх здоров'я чи безпеки,  а
також в iнтересах здоров'я або  безпеки  iнших  осiб  можуть  бути
обмеженi:

     приймати вiдвiдувачiв наодинцi;

     придбавати i використовувати предмети повсякденного вжитку;

     перебувати на самотi.

     Рiшення про обмеження прав осiб,  яким надається психiатрична
допомога, фiксується у медичнiй документацiї iз зазначенням строку
його дiї та може бути оскаржено до суду.

     Забороняється залучення  осiб,  яким  надається  психiатрична
допомога, до примусової працi.

     Стаття 26. iнформацiя про стан психiчного здоров'я особи та
                надання психiатричної допомоги

     Лiкар-психiатр зобов'язаний  пояснити  особi,  якiй надається
психiатрична  допомога,  з  урахуванням  її  психiчного  стану,  у
доступнiй  формi  iнформацiю  про  стан  її  психiчного  здоров'я,
прогноз можливого розвитку захворювання,  про застосування методiв
дiагностики та лiкування, альтернативнi методи лiкування, можливий
ризик та побiчнi  ефекти,  умови,  порядок  i  тривалiсть  надання
психiатричної  допомоги,  її  права  та  передбаченi  цим  Законом
можливi обмеження цих прав  при  наданнi  психiатричної  допомоги.
Право  на  одержання  зазначеної  iнформацiї  щодо неповнолiтнього
вiком до 15 рокiв  та  особи,  визнаної  у  встановленому  законом
порядку недiєздатною, мають їх законнi представники.

     Особа при  наданнi  їй психiатричної допомоги або її законний
представник має право на ознайомлення з iсторiєю хвороби та iншими
документами,  а  також на отримання в письмовому виглядi будь-яких
рiшень щодо надання їй психiатричної допомоги.

     У випадках,  коли  повна  iнформацiя  про   стан   психiчного
здоров'я  особи  може  завдати  шкоди її здоров'ю або призвести до
безпосередньої  небезпеки  для  iнших  осiб,  лiкар-психiатр   або
комiсiя  лiкарiв-психiатрiв  можуть  таку  iнформацiю  обмежити. У
цьому  разi лiкар-психiатр або комiсiя лiкарiв-психiатрiв iнформує
законного  представника особи, враховуючи особистi iнтереси особи,
якiй  надається  психiатрична  допомога. Про надану iнформацiю або
її обмеження робиться запис у медичнiй документацiї.

     Стаття 27. Професiйнi права, обов'язки та пiльги
                лiкаря-психiатра, iнших працiвникiв, якi беруть
                участь у наданнi психiатричної допомоги, у тому
                числi здiйснюють догляд за особами, якi
                страждають на психiчнi розлади

     Професiйнi права,     обов'язки    лiкаря-психiатра,    iнших
працiвникiв, якi беруть участь у наданнi психiатричної допомоги, у
тому  числi  здiйснюють  догляд  за  особами,  якi  страждають  на
психiчнi   розлади,    при    наданнi    психiатричної    допомоги
встановлюються   Основами   законодавства   України   про  охорону
здоров'я,  цим Законом та iншими  законами.  Лiкар-психiатр,  iншi
працiвники,  якi беруть участь у наданнi психiатричної допомоги, в
тому  числi  здiйснюють  догляд  за  особами,  якi  страждають  на
психiчнi    розлади,    мають   право   на   пiльги,   встановленi
законодавством України для осiб,  зайнятих на важких роботах та  з
шкiдливими i небезпечними умовами працi.

     Виключно    компетенцiєю    лiкаря-психiатра    або   комiсiї
лiкарiв-психiатрiв     є    встановлення    дiагнозу    психiчного
захворювання,   прийняття   рiшення   про   необхiднiсть   надання
психiатричної  допомоги в примусовому порядку або надання висновку
для   розгляду   питання,  пов'язаного  з  наданням  психiатричної
допомоги в примусовому порядку.

     При наданнi психiатричної  допомоги  лiкар-психiатр,  комiсiя
лiкарiв-психiатрiв  незалежнi  у  своїх  рiшеннях i керуються лише
медичними  показаннями,  своїми  професiйними  знаннями,  медичною
етикою та законом.

     Лiкар-психiатр,     комiсiя     лiкарiв-психiатрiв     несуть
вiдповiдальнiсть за прийнятi ними рiшення вiдповiдно до закону.

     Рiшення,    прийняте    лiкарем-психiатром    або    комiсiєю
лiкарiв-психiатрiв    при    наданнi    психiатричної    допомоги,
викладається у письмовiй формi та пiдписується  лiкарем-психiатром
або комiсiєю лiкарiв-психiатрiв.

     Лiкар-психiатр, комiсiя    лiкарiв-психiатрiв   мають   право
вiдмовити у наданнi  психiатричної  допомоги  у  разi  вiдсутностi
пiдстав  для її надання.  Вiдмова у наданнi психiатричної допомоги
iз зазначенням її причин фiксується  у  медичнiй  документацiї  за
пiдписом  особи  чи  її законного представника та лiкаря-психiатра
або комiсiї лiкарiв-психiатрiв.

     Лiкар-психiатр, iншi працiвники,  якi беруть участь у наданнi
психiатричної допомоги, мають право на конфiденцiйнiсть вiдомостей
про своє мiсце проживання,  склад сiм'ї, номер домашнього телефону
тощо.

     Стаття 28. Обов'язкове страхування працiвникiв, якi беруть
                участь у наданнi психiатричної допомоги,
                в тому числi здiйснюють догляд за особами,
                якi страждають на психiчнi розлади

     Працiвники, якi  беруть  участь   у   наданнi   психiатричної
допомоги,   в   тому  числi  здiйснюють  догляд  за  особами,  якi
страждають на психiчнi розлади,  на випадок  заподiяння  шкоди  їх
здоров'ю  або  смертi,  пов'язаних  з  виконанням  ними  службових
обов'язкiв,  пiдлягають  державному   обов'язковому   страхуванню.
Перелiк  цих  працiвникiв та порядок їх страхування встановлюються
Кабiнетом Мiнiстрiв України.

     Стаття 29. Обов'язки власника психiатричного закладу або
                уповноваженого ним органу

     Власник психiатричного  закладу  або  уповноважений ним орган
зобов'язаний:

     створювати необхiднi умови для надання психiатричної допомоги
та правового захисту осiб, яким надається психiатрична допомога;

     забезпечувати осiб,  яким  надається  психiатрична  допомога,
психiатричною допомогою гарантованого рiвня  та  iншою  необхiдною
медичною допомогою;

     знайомити осiб,  яким надається психiатрична допомога, або їх
законних  представникiв   iз   законодавством   про   психiатричну
допомогу,   правилами   внутрiшнього   розпорядку   психiатричного
закладу,  а  також  адресами  та  телефонами  вiдповiдних  органiв
державної влади,  органiв мiсцевого самоврядування та їх посадових
осiб,  громадських органiзацiй,  до яких може звернутися  особа  у
разi порушення її прав;

     здiйснювати захист прав i законних iнтересiв осiб, визнаних у
встановленому  законом  порядку  недiєздатними,   якi   не   мають
законного представника;

     створювати умови    для   дозвiлля   осiб,   яким   надається
психiатрична допомога;

     своєчасно iнформувати  членiв  сiм'ї,   iнших   родичiв   або
законних  представникiв  чи  iнших  осiб  (за  вибором осiб,  яким
надається  психiатрична  допомога)  про  стан   їх   здоров'я   та
перебування у психiатричному закладi;

     створювати безпечнi умови надання психiатричної допомоги;

     забезпечувати виконання вимог санiтарного законодавства;

     забезпечувати належнi   умови   працi   фахiвцiв   та   iнших
працiвникiв, якi беруть участь у наданнi психiатричної допомоги, в
тому   числi   здiйснюють   догляд   за  особами,  яким  надається
психiатрична допомога;

     виконувати iншi обов'язки, пов'язанi з наданням психiатричної
допомоги, передбаченi законом.

                            Роздiл IV

            КОНТРОЛЬ i НАГЛЯД ЗА ДiЯЛЬНiСТЮ З НАДАННЯ
                      ПСИХiАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

     Стаття 30. Контроль за дiяльнiстю з надання психiатричної
                допомоги

     Державний контроль  за дiяльнiстю психiатричних закладiв усiх
форм власностi та фахiвцiв, iнших працiвникiв, якi беруть участь у
наданнi   психiатричної   допомоги,   здiйснюють   у  межах  своїх
повноважень Мiнiстерство охорони здоров'я України, iншi вiдповiднi
центральнi органи виконавчої влади.

     Мiсцевi органи   виконавчої   влади   та   органи   мiсцевого
самоврядування у межах своїх повноважень  здiйснюють  контроль  за
дiяльнiстю психiатричних закладiв усiх форм власностi та фахiвцiв,
iнших працiвникiв,  якi  беруть  участь  у  наданнi  психiатричної
допомоги,   а   також  контроль  за  виконанням  своїх  обов'язкiв
законними представниками.

     Громадський контроль  за  дiяльнiстю  психiатричних  закладiв
усiх  форм  власностi  незалежно  вiд  їх  пiдпорядкування  та  за
фахiвцями,  iншими  працiвниками,  якi  беруть  участь  у  наданнi
психiатричної допомоги, здiйснюється об'єднаннями громадян у межах
їх компетенцiї вiдповiдно до законодавства України про  об'єднання
громадян.

     Представники    об'єднань    громадян    можуть   вiдвiдувати
психiатричний заклад вiдповiдно до вимог,  встановлених  правилами
внутрiшнього розпорядку цього закладу.

     Стаття 31. Нагляд за додержанням i застосуванням законiв при
                наданнi психiатричної допомоги

     Нагляд за додержанням i  застосуванням  законiв  при  наданнi
психiатричної допомоги здiйснюється Генеральним прокурором України
та пiдпорядкованими йому прокурорами вiдповiдно до закону.

                             Роздiл V

         ПОРЯДОК ОСКАРЖЕННЯ РiШЕНЬ, ДiЙ i БЕЗДiЯЛЬНОСТi,
           ПОВ'ЯЗАНИХ З НАДАННЯМ ПСИХiАТРИЧНОЇ ДОПОМОГИ

     Стаття 32. Оскарження рiшень, дiй i бездiяльностi,
                пов'язаних з наданням психiатричної допомоги

     Рiшення, дiї чи  бездiяльнiсть  осiб,  якi  порушують  права,
свободи  та законнi iнтереси громадян при наданнi їм психiатричної
допомоги,  можуть бути оскарженi,  за  вибором  цих  громадян,  до
власника  психiатричного  закладу або власника психоневрологiчного
закладу для соцiального  захисту  чи  спецiального  навчання,  або
уповноваженого   ними   органу,   або   до   вищестоящих   органiв
(вищестоящих посадових осiб), або безпосередньо до суду.

     Особи, якi страждають на  психiчнi  розлади,  та  їх  законнi
представники   звiльняються   вiд  судових  витрат,  пов'язаних  з
розглядом питань щодо захисту прав i законних iнтересiв особи  при
наданнi    психiатричної   допомоги   в   порядку,   встановленому
законодавством.

     Стаття 33. Вiдповiдальнiсть за порушення законодавства про
                психiатричну допомогу

     Особи, виннi   у  порушеннi  законодавства  про  психiатричну
допомогу, несуть вiдповiдальнiсть згiдно з законами України.

                            Роздiл VI

                       ПРИКiНЦЕВi ПОЛОЖЕННЯ

     1. Цей Закон набирає чинностi з дня його опублiкування,  крiм
абзацу четвертого  статтi  5,  абзацу дванадцятого частини третьої
статтi 25 i статтi 28, якi набирають чинностi з 1 сiчня 2001 року.

     2. До приведення законодавства України у вiдповiднiсть з  цим
Законом  нормативно-правовi  акти застосовуються у частинi,  що не
суперечить цьому Закону.

     3. Кабiнету Мiнiстрiв України у шестимiсячний строк:

     подати на розгляд  Верховної  Ради  України  пропозицiї  щодо
приведення законiв України у вiдповiднiсть з цим Законом;

     привести свої  нормативно-правовi  акти у вiдповiднiсть з цим
Законом;

     забезпечити перегляд та скасування мiнiстерствами  та  iншими
центральними  органами  виконавчої  влади  їх  нормативно-правових
актiв, що суперечать цьому Закону;

     забезпечити прийняття нормативно-правових актiв, передбачених
цим Законом.

     4. Внести змiни до таких законiв України:

     1) статтю  6  Закону  України  "Про страхування" ( 85/96-ВР )
(Вiдомостi Верховної Ради України, 1996 р., N 18, ст. 78; 1998 р.,
N 2,  ст.  4,  N 11-12,  ст.  50;  1999 р., N 4, ст. 35) доповнити
пунктом 29 такого змiсту:

     "29) державне обов'язкове страхування працiвникiв, якi беруть
участь  у наданнi психiатричної допомоги,  в тому числi здiйснюють
догляд за особами, якi страждають на психiчнi розлади";

     2) статтю 4 Декрету Кабiнету Мiнiстрiв України вiд  21  сiчня
1993  року  N  7-93  "Про державне мито" (Вiдомостi Верховної Ради
України,  1993 р.,  N 13,  ст.  113, N 26, ст. 281, N 49, ст. 459;
1994 р.,  N 28,  ст.  241,  N 29, ст. 257, N 33, ст. 300; 1995 р.,
N 13,  ст.  85, N 14, ст. 90; 1996 р., N 9, ст. 43, N 41, ст. 192,
N 52,  ст.  306; 1997 р., N 6, ст. 46, N 9, ст. 70, N 18, ст. 131)
доповнити пунктом 41 такого змiсту:

     "41) громадяни - за позовами,  з якими  вони  звертаються  до
суду  в справах,  пов'язаних iз захистом прав i законних iнтересiв
при наданнi психiатричної допомоги";

     3) частину першу статтi 43 Основ  законодавства  України  про
охорону здоров'я  (  2801-12  ) (Вiдомостi Верховної Ради України,
1993 р., N 4, ст. 19) викласти у такiй редакцiї:

     "Згода iнформованого  вiдповiдно  до  статтi  39  цих   Основ
пацiєнта   необхiдна   для   застосування   методiв   дiагностики,
профiлактики та лiкування.  Щодо  пацiєнта,  який  не  досяг  вiку
15 рокiв,  а  також  пацiєнта,  визнаного  в установленому законом
порядку недiєздатним,  медичне втручання здiйснюється за згодою їх
законних представникiв".
 

 Президент України                                         Л.КУЧМА

 м. Київ, 22 лютого 2000 року
          N 1489-III
Последнее обновление ( 16.01.2009 )
 
< Пред.   След. >